Оцінка ризиків вчинення домашнього насильства

За перше півріччя 2019 року понад 23 тисячі людей звернулися на національні „гарячі" лінії щодо домашнього насильства. В переважній більшості реєструються дзвінки, які стосуються комплексного насильства, тобто поєднання кількох видів насильства. Майже немає „чистих" дзвінків, які стосуються лише одного виду насильства. Зазвичай це – фізичне і економічне, фізичне і моральне, сексуальне насильство. Коли людина телефонує і просить допомоги, спеціалісти „гарячих ліній" надають всі контакти, куди вона може звернутись у своєму регіоні. Серед них – і правоохоронні органи, центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, центри надання безоплатної правової допомоги, притулки для постраждалих від домашнього насильства, мобільні бригади тощо. Все залежить від того, наскільки критичною є ситуація. Якщо людина розуміє, що не може проживати в одній квартирі разом з тим, хто вчиняє щодо неї насильницькі дії, їй допомагають знайти притулок. Але часто достатньо застосувати до правопорушника такі заходи впливу як терміновий або обмежувальний припис.

Обмежувальний припис забороняє кривднику наближатися до постраждалих на строк від одного до шести місяців. Цей припис виноситься в судому порядку за заявою особи, яка постраждала від сімейного насилля.
Терміновий заборонний припис виноситься органами Національної поліції для негайного припинення домашнього насильства. Він забороняє кривднику наближуватись до постраждалих на строк до 10 днів. Якщо наявний ризик того, що домашнє насильство повториться, терміновий заборонний припис має бути винесений. Тоді кривдник зобов'язаний терміново покинути помешкання, навіть якщо він там зареєстрований. А також проінформувати поліцію про місце свого перебування на час дії припису.

З впровадженням даного заходу впливу виникли деякі складнощі, що пов'язані з оцінкою ризиків, оскільки цей припис видається виключно на підставі оцінки ризиків, яка здійснюється працівниками Нацполіції. Процедура проведення оцінки ризиків вчинення домашнього насильства полягає у спілкуванні з постраждалою особою для з'ясування обставин конфлікту та виявленні чинників, що створюють або ж можуть створювати небезпеку для постраждалої особи. Форма оцінки вчинення домашнього насильства складається із 27 питань, на які поліцейський має відповісти „так", „ні", „без відповіді/невідомо". Питання стосуються безпосередньо безпеки постраждалої особи: чи кривдник погрожував її вбити, чи застосовував фізичне насильство, чи перебував кривдник у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння (має алкогольну чи наркотичну залежність) та ін. Саме відповіді на ці питання допоможуть поліцейському/поліцейській визначити рівень небезпеки: високий, середній або низький. І, що важливо, відмова або небажання постраждалої особи спілкуватися із правоохоронними органами може розцінюватися представниками поліції як високий рівень небезпеки. Тобто, якщо на всі запитання отримано відповіді „без відповіді/невідомо", посадова особа уповноваженого підрозділу поліції на свій розсуд може оцінити ситуацію як таку, що має високий рівень небезпеки. Якщо поліцейські бачать, що ситуація більш-менш стабільна і насильство не повториться в найближчий час, вони можуть не виносити цей припис. Але обов'язково повинні проінформувати постраждалу особу про її права, підказати, куди вона може звернутись за допомогою в разі необхідності.
У зв'язку з тим, що форма оцінки ризиків не потребує підписів інших осіб, крім поліцейського, можуть виникати питання щодо правильності оцінки поліцейським ситуації та прийнятого рішення про застосування ТЗП. Звичайно, винесення ТЗП може бути оскаржене в суді у загальному порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівника поліції. Однак, зважаючи на короткий термін дії цього спеціального заходу, таке оскарження скоріше за все можна вважати малоефективним.
Підсумовуючи, слід підкреслити позитивні зміни в нормативно-правовому забезпеченні протидії домашньому насильству, зокрема появу таких спеціальних заходів впливу як обмежувальний та терміновий заборонний припис. Однак важливо здійснювати постійний моніторинг практики застосовування спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, аналіз їх ефективності, проблемних питань, які виникають в процесі їх застосування, та оперативно вносити необхідні зміни до чинного законодавства.

Інформує відділ у справах сім'ї та жінок
УСЗН Виноградівської РДА

Протидія домашньому насильству: контакти персонально-відповідальних осіб

З метою здійснення обліку даних про суб'єкти взаємодії, що здійснюють заходи у сфери запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі, відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року №658, сформовано перелік відповідальних осіб з номерами телефонів, адресами електронної пошти та даними про контактних осіб:

Попередження насильства у сім'ї

Доволі тривалий час в Україні ставлення до домашнього насильства залишалось суто "домашнім", а суспільство переважно закривало очі на сімейні проблеми.
Майже 17 років у нас діяв закон "Про попередження насильства в сім'ї", який передбачав заходи та повноваження органів державної влади у запобіганні та реагуванні на факти застосування фізичної сили в родинах. Однак, в реальному житті постраждалі члени сім'ї та діти частіше залишались сам на сам із домашнім терором, і ніякої дієвої реакції від державних органів, як правило, не було. Причин такої ситуації чимало — недостатня законодавча регламентація, страх потерпілих звернутися по допомогу, відсутність реагування, насамперед, з боку поліції, складність фіксації та доведення факту насильства.

Минулий рік став переломним у питаннях прав людини не лише в Україні, а й у всьому світі. Слова "фемінізм" та "насильство" стали найбільш запитуваними у пошукових інтернет-системах. Намагаючись вирішити проблему домашнього насильства, у грудні 2017 року Верховна Рада ухвалила закон "Про запобігання та протидію домашньому насильству", в якому запропоновано новий підхід (із використанням європейських стандартів) до боротьби з цим негативним явищем у суспільстві. Новий закон набув чинності з 7 січня 2018 року.

Під домашнє насильство тепер підпадає будь-яка дія фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, а також погрози вчинення таких діянь. Постраждалими визнаються особи, незалежно від того, чи проживають вони спільно зі своїми кривдниками, чи ні (наречені, подружжя, колишнє подружжя, мати, батько, діти, їх батьки, брати, сестри, нерідні батьки, опікуни, піклувальники, їхні діти, прийомні діти, діти-вихованці, інші родичі до двоюрідного ступеню зв'язку, особи, які спільно проживали або проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі, їх діти та батьки) та особи, які проживають разом (будь-які інші родичі, люди, які пов'язані спільним побутом, мають спільні права та обов'язки). Постраждалою дитиною визнається не лише та, яка зазнала домашнього насильства, а й свідок (очевидець) такого насильства.

У разі вчинення будь-якого виду домашнього насильства постраждалі мають право звернутися із відповідною заявою як до органів поліції за місцем свого проживання (перебування), так і до виконавчих комітетів сільських і селищних рад, органів опіки та піклування, навчальних закладів (якщо постраждалі — діти), установ охорони здоров'я. Можна повідомити про насильство і через кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству — державну установу, територіальні підрозділи якої планується відкрити у кожному регіоні. Державний кол-центр поки у процесі створення, а поки громадяни можуть користуватися гарячими лініями громадської організації "Ла-Страда Україна".

Постраждалі мають право одразу або в подальшому звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника. До того ж постраждалі мають право користуватися безоплатними послугами адвокатів Центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, а за подання таких заяв до суду — судовий збір не сплачується.

Потерпіла особа може вимагати від кривдника компенсації: її витрат на лікування, отримання консультацій або на оренду житла, яке вона винаймає з метою уникнення домашнього насильства, витрат на утримання дітей чи інших членів сім'ї, які перебувають (перебували) на утриманні кривдника.

До кривдника можуть бути застосовані наступні спеціальні заходи:
1) терміновий заборонний припис. Поліція може заборонити проживати, контактувати з постраждалою людиною як на підставі її заяви, так і за власною ініціативою у разі існування загрози її життю чи здоров'ю. При цьому заборона перебувати разом кривднику і постраждалій особі не залежить від того, кому належить помешкання — постраждалому, кривднику, їхньою спільною власністю. Строк дії цих заборон — 10 днів.
2) обмежувальний припис – застосовується на підставі судового рішення за заявою постраждалої особи (або її представника). Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження до суду заяви про видачу обмежувального припису. Кривдника викликають до суду через розміщення оголошення на офіційному сайті суду. Однак судовий розгляд можуть провести і без виклику та участі кривдника, якщо того вимагає безпека постраждалої особи. Таким приписом людині може бути: заборонено перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; зобов'язано усунути перешкоди у користуванні майном; обмежено спілкування з постраждалою дитиною; заборонено наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування); заборонено особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику тощо.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців, та може бути продовжений судом ще на шість місяців.

Крім того, усі факти домашнього насильства, інформація про кривдника (незалежно від його згоди), а також про постраждалих (за їхньою згодою) вносяться до Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі.

Всі ці заходи — не є покараннями (ані адміністративними, ані кримінальними). Це — так звані запобіжні заходи, які дозволяють державним органам оперативно зреагувати на факти домашнього насильства, припинити його вчинення та усунути загрозу повторного насильства. Проте застосування таких заходів зовсім не означає, що кривдника не притягнуть до адміністративної або кримінальної відповідальності за наявності підстав.